Слідами богів. Роль міфу в сучасному житті

В первісну епоху різні міфологічні системи об’єднували людей у племена. Проте тепер, коли міфологічні системи втратили свою об’єднувальну силу, їх замінили соціальні уявлення та політичні ідеології. Але й вони поступово виявилися непереконливими, і людина залишилася покинутою напризволяще серед какофонії декларативних вимог сучасної культури.

Руйнування зовнішніх образів, які поєднують людину з найбільшими виявами таїнства, — тобто з космосом, з природою, з іншими людьми і з самим собою — руйнування цих образів змушує людину звертатися до себе та шукати точку опори всередині себе. Відповідальність за формування індивідуального міфу та власної системи цінностей перестала бути прерогативою первісного племені (а згодом держави) та лягла на плечі самої людини.

Парадоксально, але Джеймс Холліс певен, що людство ніколи не було більш вільним, ніж тепер. Так, втрата міфічної основи сколихнула душевні глибини і зробила людей невротичними, залежними та податливими. Водночас загроза впасти у прірву додає радикальну відкритість переживанню буття. За іронією долі, для того щоб відновити міф, який втілюється в історії, необхідно отримати нове переживання цього життя.

І хоча ми не збираємося оживляти старі міфи і не прагнемо штучно надувати зморщені оболонки образів, проте їх слід перевірити, бо кожен із них втілює якесь позачасове питання, якусь типову для людини ситуацію. Дуже корисно читати старі міфи, спостерігаючи за своїми почуттями. Одні міфологічні образи залишають нас байдужими, а інші оживляють щось усередині нас. Якщо такий резонанс досягається, ми можемо бути абсолютно впевнені, що міф зачепив у нас щось дуже індивідуальне.

Нам слід усвідомити, що тягар сенсу справді ляже на наші плечі. Очевидно, нам він видасться дуже важким. Нам слід прийняти той факт, що немає батьків, які вказали б нам шлях, немає гуру та ідеології, яка рятує нас від складності та неоднозначності життя. Рівень нашого індивідуального розвитку залежить від двох факторів: від нашого бажання взяти на себе відповідальність за власний міф і від нашої здатності зберігати невизначеність, яка завжди передує новому осмисленню. Це завдання є основним і для здоров’я окремої людини, і для суспільства загалом.

Так, цей рівень духовної відповідальності дуже важко прийняти, важко впоратися з супутнім страхом і стежити за появою нового міфу, що піднімається з глибини — з глибини історії, з глибини культури, з глибини свідомості. Але в цьому і полягає наше завдання.